Про нас

Історія Старобільського (базового) відділення

У листопаді 1892 року на гроші вдови Дементевой Д. А була побудована і відкрита реміснича майстерня.Офіційно училище було відкрито в 1893 році. Проіснувало воно до 1921 року, а потім реорганізовано в сільськогосподарське училище, а в 1923 році перетворено в професійно-технічну школу. Для навчання приймалися хлопчики 13-16 років. Училище знаходилося в підпорядкуванні Дирекції народних училищ Харківської губернії.

У 1894 році училище вводяться загальноосвітні предмети.

У 1901 році було відкрито інтернат на 14 осіб.

У 1904 році училище стало прикладом для повітів Харківської губернії.

1917 рік – Катерининська жіноча гімназія.

1923 рік Професійно-технічна школа.

1931 рік – Педагогічний технікум.

1939 рік – Учительський інститут.

У роки Великої вітчизняної війни на цій території був розташований військовий госпіталь, після війни інститут продовжив своє існування.

У 1954 році було створено Старобельське технічне училище №118, яке спеціалізується на підготовці електриків.

У 1975 році училище преобразовано в середнє професійно-технічне училище.

За наказом Управління освіти від 16 серпня 2002 року СПТУ №118 реорганізовано Старобільський професіональный ліцей ЛНПУ імені Тараса Шевченка.

У 2003 році наш заклад стає Професійним ліцеєм ЛНПУ імені Тараса Шевченка. В ліцеї можна здобути такі спеціальності:

  • електромонтер-водій;
  • машиніст автомобільних кранів;
  • автослюсар, водій;
  • тракторист, водій;
  • швачка;
  • лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу.

Система професійної освіти у ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» згідно наказу Міністерства освіти і науки від 23.07.2015 р. та Наказу ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» була реформована у Відокремлений підрозділ «Регіональний центр професійної освіти Луганського національного університету імені Тараса Шевченка» шляхом злиття:

  • ВП «Вище професійне училище ЛНУ імені Тараса Шевченка»,
  • ВП «Професійний ліцей ЛНУ імені Тараса Шевченка»,
  • ВП «Щастинський професійний ліцей автомобільного транспорту ЛНУ імені Тараса Шевченка»,
  • ВП «Луганський професійний торгово-кулінарний ліцей ЛНУ імені Тараса Шевченка»,
  • ВП «Рубіжанський професійний електромеханічний ліцей ЛНУ імені Тараса Шевченка»,
  • ВП «Коледж технологій та дизайну ЛНУ імені Тараса Шевченка».
  • 16 грудня 2015 року Регіональний центр був зареєстрований, а з 04 січня 2016. почав повноцінно працювати.

Сьогодні до складу ВП «РЦ ПО ЛНУ імені Тараса Шевченка» входять:

  • Старобільське відділення;
  • Рубіжанське відділення;
  • Щастинське відділення.

Історія Рубіжанського відділення

 


Історія Щастинського відділення

Від школи фабрично-заводського навчання (ФЗН) до відділення Регіонального центру професійного навчання при Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Такий шлях пройшов навчальний заклад у м. Щастя за 63 роки свого існування.

А з чого все розпочиналося?

Розпочалося з будівництва Луганської ДРЕС та з будівництва селища, якому потрібні були трудові кадри, а саме: виникла потрібність у найкоротший термін підготувати для СУ Ворошиловградської ТЕС кваліфікованих спеціалістів:

  • Слюсарів;
  • Малярів;
  • Штукатурів;
  • Сантехніків;
  • Монтажників залізо – бетонних конструкцій;
  • Зварників;
  • Плиточників

Але роком народження системи трудових резервів, як вона тоді називалася, був 1940 рік, останній мирний передвоєнний рік. В цей час трудова діяльність народу відбувалася у обстановці важкого міжнародного положення країни. Загроза миру потребувала забезпечення безпеки та укріплення оборонної потужності держави. А для виконання цього потрібні були підготовлені кадри. Але система яка склалася з підготовки у той період перестала задовольняти потреби виробництва. Потрібна була єдина державна система відтворення кваліфікованої робочої сили із числа молоді.

2 жовтня 1940 року Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про державні трудові резерви» в країні була створена нова система професійного навчання – «Трудові резерви».

Училища комплектувалися із молоді, яка закінчувала семирічну (неповну) школу у віці 14-15 років.

Теж саме трапилося і з Щастинським ФЗН.

На основі Постанови Верховної Ради Міністрів СРСР від 16 вересня 1954 року та Наказом Ворошиловградського обласного управління трудових резервів від 30 вересня 1954 року у місті Щастя з 10 жовтня 1954 року була організована школа фабрично-заводського навчання – ФЗН №2 на базі Ворошиловградської ДРЕС.

На вулицях Комсомольська та Дружба розмістилася школа фабрично- заводського навчання на базі будівельного управління Ворошиловградської ДРЕС.

Першим директором школи став Іван Петрович Лютов. З усіх куточків країни приїздили сюди юнаки та дівчата, щоб придбати професії.

В основному це були випускники шкіл Черкаської, Житомирської, Київської, Харківської областей, а також хлопці із найближчих міст Луганської області: Новоайдарського, В. -Тепловського, Сватівського, Біловодського районів.

В 1954 році відбувся 1-й випуск трудових кадрів цього закладу.

Але через рік, згідно Наказу Главку трудових резервів при Верховній Раді Міністрів СРСР та Наказу управління трудових резервів Ворошиловградської області від 11 жовтня 1955 року школа ФЗН №2 реорганізована в будівельну школу №2.

Через 2 роки ця школа, згідно Постановам та Указам від 10 липня 1957 року знову була реорганізована – в будівельне училище.

В 1960 році пройшла чергова реорганізація закладу. На основі закону «Про закріплення зв’язку школи з життям та подальшим розвитком системи народної освіти», наказом Головного управління профтехосвіти при Верховній Раді Міністрів Української СРСР від 10 вересня 1960 року та наказом Луганського обласного управління профтехосвіти від 24 березня 1962 року будівельне училище №2 в 1962 році було реорганізовано в професійно-технічне училище №50.

Кількість учнів рік від року збільшувалося. І звісно виникла потрібність у нових учбових класах та майстернях.

Проблема була вирішена за рахунок введення в експлуатацію нового п’ятиповерхового комплексу, в якому розміщувалося два гуртожитки, навчальний корпус на 480 навчальних місць та учбових майстерень, де одночасно учні освоювали 6 професій.

Заняття проводилися у дві зміни. Це створювало великі труднощі інженерно-педагогічному та учнівському колективам. Тому незабаром були побудовані дві прибудови до навчального корпусу на 300 навчальних місць. Незабаром з’явилися двоповерхові майстерні на 60 навчальних місць та унікальний двоповерховий спортивний комплекс (18×36 м) – єдиний у ПТУ колишнього Радянського Союзу.

В 1986 році директором училища, а потім ліцею був призначений Ткаченко Віктор Миколайович.

У 2003 році на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 18 серпня 2003 року.

Щастинське професійно-технічне училище №50 було реорганізовано в Щастинський професійний ліцей автомобільного транспорту. Йшли роки. Кількість учнів і професій зростало. Протягом усіх років свого існування ліцей випустив більше 25 тисяч молодих кваліфікованих спеціалістів, які влилися у трудові колективи України.

Випускники ліцею будували теплові та атомні станції на території України та колишнього Радянського Союзу. Це Зуєвська, Углегорська, Мироновська, Змієвська, Славенська, Кураховська, Сєвєродонецкая, Лисичанська ТЕС, Запорізька, Южно-Українська, Чорнобильська, Ровенська АЕС, Смоленська, Курская, Нововоронежская АЕС.

2009 рік. У цьому році ліцей увійшов у склад Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, та отримав назву – Щастинський професійний ліцей автомобільного транспорту.

За результатами роботи довоєнного часу (2009-2013 роки) колектив ліцею постійно займав призові місця серед 70- ти ліцеїв області на районних та обласних олімпіадах. В 2004 році колектив ліцею увійшов у число 10 найсильніших навчальних закладів області та по загальноосвітній професійній підготовці та спорту зайняв 2- ге місце.

Так, спорт у ліцеї має велике значення. Справа у тому, що на базі навчального закладу багато років працювала обласна футбольна школа «Юність».

Її вихованці в 2003 році становляться бронзовими призерами чемпіонату України по футболу (І ліга) серед юнаків, а в 2004 році займають 4-те місце.

В 2004 році дві футбольні команди стали чемпіонами та віце- чемпіонами обласного футбольного турніру, а збірна ліцею по футболу2-й рік поспіль займала 1-ше місце серед ПТНЗ.

Колектив ліцею по праву пишається своїми учнями, випускниками ліцею, які змогли досягти значних успіхів у навчанні та в житті.

Але в цьому велика заслуга самого інженерно-педагогічного колективу, бо від його професіоналізму залежить якість уроків, що проводяться, практичних занять в аудиторіях, майстернях і лабораторіях. Та це не дивно, бо в центрі уваги педагогічного колективу – творча робота – методична просвіта кожного викладача. У зв’язку з цим з ініціативи заступника директора з навчально-виробничої роботи Полтавського Сергія Миколайовича та методиста Запорожець Любов Миколаївни був створений методичний кабінет, де можна ознайомитися з інноваційними методиками при проведенні уроків, практичних занять, позакласних та класних виховних заходів. Тут також проходять засідання методичних об’єднань, заняття школи молодого спеціаліста, намічаються плани проведення відкритих уроків та їх обговорення.

На базі ліцею був створений комп’ютерний центр, де учні опановують навички роботи з персональним комп’ютером. Підсумком цієї роботи є міські конкурси на кращого користувача комп’ютером. У конкурсах приймали участь усі учбові заклади міста Щастя.

Про педколектив закладу та його роботи вже писалося. Але є у ліцеї і свій «золотий фонд». Це Любов Запорожец, Олександр Селезньов, Ольга Селезньова, Марія Гладкая, Наталія Слабченко, Іван Кябура, Юлія Колеснікова, Тетяна Фєтісова, Тетяна Тихомирова, Світлана Бурим.

Завдяки їм ліцей зберігає навчально-матеріальну базу, якість навчально-виховної роботи – знаходиться на високому рівні.

2014-2017 роки. Це страшні роки для України та міста Щастя і звісно ж для Щастинського відділення.

Зламано звичне мирне життя, багато сімей виїхали разом з дітьми до центру України. Якщо раніше був набор у 300 чоловік, то зараз набагато знизився, так як батьки бояться далеко відпускати від себе дітей у зв’язку з веденням бойових дій. Набор учнів на 2017-2018 навчальний рік в основному із дітей прилеглих населених пунктів розташованих у зоні проведення бойових дій, де кількість випускників шкіл значно скоротилося.

Але біда не зламала наш колектив, а навпаки об’єднала його. Поряд з бойовими діями продовжується і мирне життя. Живе цим життям і наше відділення. В 2016 році на базі 3-х ліцеїв було створено Регіональний центр професійної освіти при Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка куди увійшов і наш навчальний заклад.

Директором цього центру став Курило Микола Семенович, заступником Ткаченко Віктор Миколайович, а завідуючим Щастинського відділення став Черних Сергій Олександрович. Завдяки злагодженій праці інженерно-педагогічного колективу збереглася робота по військово- патріотичному козацькому вихованню учнів.

Буквально на лінії розмежування вогню на відстані 2 км йде мирне життя, але саме дивовижне, йде реконструкція та відновлення зруйнованого навчально-виховного комплексу у результаті жорстоких обстрілів бойовиками ЛНР.

Завдяки директору Центру професійної освіти Миколі Семеновичу Курилу Щастинське відділення отримало кошти на поточний ремонт, на відновлювальні роботи, була повністю проведена заміна покрівлі даху гуртожитку, головного корпусу, навчальних майстерень; йдуть будівельні роботи по реконструкції головного входу в навчальний корпус та в гуртожиток №2.

Щастинське відділення щорічно виконує план набору учнів та здійснює підготовку таких професій:

  • Електрозварник ручного зварювання;
  • Машиніст крана автомобільного;
  • Повар-кондитер.

Зберігся і «кістяк» педагогічного колективу, який залишився вірним своєму навчальному закладу не поїхав, не покинув його у тяжку хвилину.

Так, зараз у колективу відділення багато проблем, великих та маленьких. І це природно, бо із малого складається наше велике творче життя. Тому там, де за проблемні питання беруться знаючі, вміючи, енергійні, творчі однодумці, невирішених проблем становиться все менше.

Професійна освіта – унікальна гілка економіки, яка у важких фінансово-економічних умовах зуміла зберегти себе, доказати свою життєздатність, та продовжує виконувати підготовку молодих кваліфікованих робітників для Держави.

Сьогодні колектив готується до роботи у мирне життя, коли доведеться знову готувати кадри для відновлення зруйнованого Донбасу, як це вже було у 50-60 роки 20 сторіччя, тому, що війни рано чи пізно закінчуються.